Доповідь ПОЗИТИВНИЙ ФОРСАЙТ-СЦЕНАРІЙ
Від користувача Олександр Тертичний з 9 жовтня 2013 р. о 14:55
КОНЦЕПЦІЯ МЕРЕЖАНОЇ ДЕМОКРАТІЇ ЯК ПОЗИТИВНИЙ ФОРСАЙТ-СЦЕНАРІЙ
Тертичний Олександр Васильович, редактор сайту e-democracy.in.ua, tertychnyi@gmail.com
Секція «IT як Чинник суспільних змін: соціологічне осмислення інформаційного суспільства та його криз»
Стимули і джерела
Пропоноване дослідження створене виключно з особистої потреби отримати відповідь на сакраментальне запитання ЩО РОБИТИ?
Своєрідною контурною картою дослідження послугувала «Математична модель структурної еволюції суспільних продуктивних сил» Геннадія Повещенка і Юрія Чехового, а напрям і структуру дослідження фахівець може легко уявити з переліку науковців, чиї роботи справили вирішальний вплив на формування концепції (вибачайте, без наукових звань і посад):
- представники західних наукових шкіл Еріх Фромм, Фридріх Гаєк, Ілля Пригожин, Мелвін Кон, Френсіс Фукуяма, Ричард Флорида, Джефрі Сакс,
- українці Валерій Хмелько, Євген Головаха, Любов Бевзенко, Богдан Гаврилишин, Анатолій Гальчинський, Віктор Мусіяка,
- росіяни Ігор Яковенкo, Олександр Аузан, Ольга Криштанівська, Сергій Переслєгін, Леонід Волков і Федор Крашенніков http://sidenotes.ru/Book/Annotation/18(ОБЛАЧНАЯ ДЕМОКРАТИЯ)
Сам я лише знайшов у філософів, соціологів, соціальних психологів, економістів, маркетологів, правознавців, ІТ-фахівців, а також – у власному життєвому досвіді те, що потрібне для складання пазлу-форсайта.
Логіка пошуку
З опитувань і власного досвіду відомо, що більшість громадян України прагне змін, змін на краще. Соціологи бачать, що отримати сталий позитивний тренд країна може лише за умови кардинальної модернізації. А здійснити її здатна лише потужна соціальна сила. Такої сили сьогодні в країні немає: політологи визнають, що практично всі наявні партії виявилися лузерами, які неспроможні ні морально, ні інтелектуально надати нації стратегічну Пропозицію і очолити оновлення країни.
Якщо відкинути можливість силового захоплення влади і авторитарної модернізації, існує об’єктивна потреба започаткування руху, який має стати масовим, аби мати відповідну потужність і сталу динаміку для реалізації Проекту оновлення. Але ж, рух не може стати потужним без потужної програми. І ця програма має стати саме тою Пропозицією, яку не здатні народити чинні партії та громадські організації. Тому десятки інтелектуальних спільнот останніми роками аналізують проблему все ширше і глибше, але обгрунтованої погодженої Пропозиції досі немає.
Немає з багатьох причин, зокрема – з нехтування соціальними прогнозами. В ході дослідження виявилося, що багато аналітиків просто не знають про вищезгадану Модель структурної еволюції суспільних продуктивних сил, яка створенана основі теорії про зміну домінуючих видів виробництва українського професораВалерія Хмелька. (Виробничі відносини і суспільне виробництво життя // Вісник Київського університету. Серія філософії. — 1973. — № 7). Автор ще 1973 року показавне лише неминучість постіндустріального (тобто, інформаційного) етапу розвиткунацій, а ще й вирахував основні соціально-економічні риси ПОСТнформаційного суспільства. Дослідник дав йому попереднє визначення «людинотворче» на тій підставі, що людина стає не лише засобом, а головною метою економічного розвитку: найвигіднішим об’єктом капіталовкладень. Багато пізніше інші дослідники ввели термін «суспільство знань» (knowledge society), яким визначають схоже явище, що знаменує найвищий етап розвитку інформаційного суспільства.
Оскільки концепція пана В.Хмелька не спростована теоретично і залишається єдиним макросоціальним прогнозом, який витримав випробування часом, маємо всі підставивзяти його до уваги. Тим більше, що цей прогноз в основному відповідає ряду сучасних солідних прогнозів, зокрема – американським. Якщо Україна також прямує до людинотворчого етапу, вона спочатку має пройти шлях розвитку і вистигання інформаційного процесу, який (за підрахунками В.Хмелька) США і найбільш технологічно розвинуті держави переживають від початку століття, а ми хіба що розпочинаємо.
Україна застрягла в індустріальній фазі, і хоча останніми роками має непогані результати, відставання не зменшується, а збільшується, оскільки збільшується технологічне прискорення розвитку лідерів. Так питання «що робити?» конкретизується: чи здатна Українаподолати/скоротити соціально-технологічне відставання? Деякі солідні експерти вважають, що об’єктивні і суб’єктивні обставини ще залишають таку можливість. (Михайло Згуровський, Богдан Гаврилишин, Сергій Переслєгін, Валерій Пекар…)
На запитання яким чином це можна зробити, технократи пропонують своє бачення, економісти – своє, юристи – своє, футурологи– своє, бізнесмени – своє. Нещодавно до конструювання позитивного майбутнього долучилася й потужна Ініціатива Першого грудня, яка робить акцент на духовних засадах оновлення. Проте жодної цілісної концепії, яка би принципово відповідала на всі ключові виклики, поки що, на жаль, не маємо. А кілька концептуальних варіантів майбутнього могли би стати центрами тяжіння, які відіграють роль магнітних полюсів, об’єднають громадянських активістів на підтримку того чи іншого сценарію: посприяють акумуляції соціальної енергії, цілеспрямованості творчої діяльності.
Як моралізувати націю
Найбільші проблеми виникають з проблемами духовно-моральними, бо саме вонилежать в основі причин і наслідків бажаного оновлення країни. До цієї проблеми повернулися масмедіа, процес обговорення набуває національного масштабу. Разом з тим, оприлюднені пропозиції обмежуються переважно традиційними рекомендаціями на кшталт «треба те, треба се, треба оце». Щоправда,пізніше Ініціатива Першого грудня розпочала також публікації своїх цілком якісних «позицій», щодо, знов таки, окремих проблем країни. Так ми знову повертаємося до проблеми «галузевості», відсутності цілісності пропозицій.
Разом з тим, громадянський актив не віддає належного ключовому факту: Україна щойно досить активно увійшла до глобального інформаційного простору. 2012 рокуу віковій групі 21-45 років частка інтернет-користувачів досягла 75 %, що відповідає усередненому показнику країн ЄС. Кількість наших користувачів широкосмугового доступу до інтернету (ШСД),за данимидосліджень аналітичної компанії Point Topic (Великобританія), у другому кварталі 2012 року зросла порівняно з аналогічним періодом минулого року на 27,9 % і склала 6,8 млносіб. Загальна частка регулярних користувачів інтернетом у третьому кварталі досягла 50 % дорослого (старше 15 років) населення, тобто, зросла більш,ніж удвічі після 2008 року. Протягом лише 9 місяців 2012 року групакористувачів, старших за 55 років, збільшилася майже вдесятеро, а група 44-55 років – на 44 %.
Фахівці знають, що «світове павутиння» не лише прискорює обмін інформацією,а й надає йому іншої якості. Кожна нова сторінка в соціальній мережі, кожен новий блог – це крок до загальної ВІДКРИТОСТІ. А відкритість і невід’ємна від неї ЧЕСНІСТЬ, вочевидь стають вигідною стратегією. В умовах мережаного суспільства, до якого долучилася вже половина України, чесність поступово стає неочікуваним побічним ефектом. Нові технології створюють небачену в історії ПРОЗОРІСТЬ соціуму взагалі і приватного життя, зокрема. Після гучних публікацій Вікілікса, викриття секретних відомостей Ассанжем та повідомлень Сноудена всепроникна прозорість стала реальною наочністю. Прозорість кожного для всіх і всіх для кожного стає світовим іспитом на готовність жити по правді. Готовність будь-якої миті звітувати за ВСІ свої вчинки перед людьми і перед Б-гом. Прозорість невблаганно вимагає МОРАЛЬного очищення, бо на очах збувається біблійне «все таємне стає видимим».
Усвідомлення цього факту лише розпочинається, але вже зараз воно поступово ПРИМУШУЄ людину гальмувати перед морально сумнівними вчинками. Колись мій дід,коли я чимось засмучував батьків, показував на небо: «Господь усе бачить!» І ось уже я сам став дідом, і прочитав у мережі попередження: «Бережичесть змолоду, - так казатимуть дідусі онукам, - інакше потрапиш на Wikileaks"… А взагалі-то Ассанж допомагає намготуватися до Страшного суду. Давайте потренуємося. Бо ще й не таке буде!»
Феномен прозорості наближається до людства пропорційно технологічному прискоренню – незалежно від суб’єктивного бажання чи небажання окремих осіб, громад та націй. Уникнути технічного прогресу не вдавалося жодній спільноті: ні азійським «тиграм», ні африканським країнам, тим більше Україні. Бо цей процес є цілком природним, об’єктивним і може нас оминути лише у випадку, не дай Боже, катастрофи національного масштабу.
Поки що українські моралізатори не надають належної уваги поступу прозорості-чесності і їхнім провідникам – прихильникам прискореного розвиткуІТ-технологій. Точно так ІТ-бізнес чигає лише на прибутки, і не звертає уваги на цей, нематеріальний аспект своєї експансії. Процес інформатизації в Україні відбувається цілком ринковим, «стихійним» шляхом відповідно до реального попиту небагатого українського споживача. Лобісти інформатизації дбають про прибутки свого сектора економіки чи просто певних компаній, їхні власники і керівники зосередилися на боротьбі за преференції у владних коридорах і практично ігнорують зв’язки з громадськістю. Не бачать, що сектор має величезні можливості отримати потужну підтримку прихильників моралізації. Адже, одне лише прискорення розвитку цієї галузі додасть, нехай побічний, але ж вочевидь потужний, моральний позитив суспільству в результаті його прозоризації. Що, до речі, жодним чином не заважає традиційним шляхам і засобам моралізації.
Краще раніше, ніж пізніше (вікно можливостей спливає!) дві потужні спільноти відчують обопільний ІНТЕРЕС: їхня взаємодопомога надасть кумулятивний ефект моралізаторам, ІТ-бізнесу і усьому суспільству в цілому. А Високі Сторони, що укладуть історичну Угоду, стануть основою саме того суб'єкту модернізації/моралізації, який шукають філософи і політологи.
ІТ-технології, «п'ята влада» та філософія
Помітний вплив на моралізацію – важливий, але не єдиний аспект грунтовної зміни диспозиції особи в сучасному світі. Зміна відбувається в ХХІ столітті через наближення ПОСТінформаційного етапу розвитку суспільства. В Німеччині, наприклад, власник порталу Netzpolitik.org Маркус Бекедаль вважає, що сьогодні народжується «п'ята влада» – влада користувачів Інтернету, тобто громадянського суспільства: «Інтернет, ставши мейнстримом, розбурхав середній клас Німеччини. Для еліти це означає, що розпочинаються кардинальні зміни. Політик більше не може обмежити аудиторію, де він виступає, загнати її в чотири стіни… Еліта має навчитися спілкуванню з тією громадськістю, яка нині формується».
http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24266277.html
Таку позицію поділяють чимало поважних німецьких експертів і медіа.
Схожі процесивідбуваються по всій Європі і в Росії. Ці події захопили зненацька політичний клас і більшість політологів, хоча й були передбачені експертами, які ще до «арабської весни» виявили соціально-політичну роль соціальних мереж. Наприклад, у 2010 р. одна з відомих російських блогерів Марина Литвинович зазначала: «благодаря Интернету, социальным сетям и блогам, в России сформируется то самое гражданское общество,которое перевернет всю политическую картинку… Это все, что угодно может быть –революция, волнения гражданские… Это такая вещь, которую сложнопрогнозировать».
http://ru.globalvoicesonline.org/2010/12/01/2780/
Наявні реалії демонструють виникнення і зростання нового явища: традиційна модель ієрархічної держави в країнах розвинутої демократії вичерпується. Чинна конструкція і функції держави вже не дають змоги надавати адекватну відповідь на швидке зростання політичної суб’єктності особи.
Якщо звернутися до філософського аспекту,побачимо, що вперше у світовій історії
окрема ОСОБА отримала реальну можливість спілкуватися майже з кожним користувачем «всесвітнього павутиння» незалежно від будь-яких структур – державних, бізнесових, громадських тощо. Відтепер кожен громадянин сам може творити свою суб’єктивну віртуальну організацію: на суто власні потреби і на суто особистий смак – відповідно до своїх здібностей і можливостей. Кожен може приєднуватися до відкритої спільноти, чи виходити з неї. А масштаби такої спільноти – весь світ.
Соціальні мережі невблаганно створюють нову світову парадигму: Особа з ролі Об’єкта політичного процесу стає його Суб’єктом. На це вказує, зокрема, той факт, що в багатьох країнах традиційні партії перестали приваблювати осіб, які хочуть займатися політикою. Нині їх більше цікавлять блоги і соціальні мережі. Більшість людей, якщо не розуміють, то відчувають, що нова політика формується саме нацих майданчиках, які максимально демократично і ПРОЗОРО, об’єднують людей. На пострадянському просторі яскравим прикладом такої тенденції став відомий блогер-юрист Олексій Навальний,який під час виборів мера Москви 8 вересня 2013р. за протидії владних ресурсів, з мінімальним бюджетом, розпочавши кампанію за два місяці до виборів, набрав 27,24 % голосів, продемонструвавши, що від віртуалу до реалу – один крок.
Кардинальна зміна політичної диспозиції особи (від об’єкта до суб’єкта) стає результатом об’єктивного процесу наближення суспільства до якісно нового етапу розвитку. Саме його передбачив Валерій Хмелько, як «людинотворчий». З урахуванням перших, уже наочних проявів нової парадигми, за контроль влади (і пряму участь у її здійсненні) масово береться безпосередньо ГРОМАДЯНИН – паралельно з незалежними медіа, політичними партіями та громадськими організаціями. Громадянин, який створює, або обирає осередки спілкування і взаємодії на задоволення особистих потреб взагалі, і потребибрати участь в управлінні суспільними процесами, зокрема. Якісно нове явищеруйнує споконвічне уявлення людства: на політику (за винятком пророків) можуть впливати виключно Організації, що мають лише ієрархічні структури.
Довіра, соціальні мережі і соціальний капітал
Прийдешньому руху найперше доведеться вирішувати найбільшу «нематеріальну»проблему – зростання соціального капіталу, де ключовим фактором залишається ДОВІРА. Френсіс Фукуяма довів, що частка людей, схильних довіряти один одному, пропорційна економічному розвитку країни і навіть якості життя населення взагалі. Довіра полегшує передачу інформації, знижує витрати на примус і контроль, сприяє впорядкуванню соціального життя, визнанню соціальних відносин. Цілком зрозуміло, що без взаємної довіри не може бути солідарної співпраці, не відбудеться зростання нації, яке лише й може привнести позитивні зміни в осяжне майбутнє. Зрозуміло, що виконання цього, другого завдання, поєднане з попереднім, бо ПРОЗОРИЗАЦІЯ також сприяє підвищенню рівня довіри навіть сильніше, ніж моралізація.
Водночас, в Україні є чимало моральних осіб, але більшість з них зневірена, бо втратила віру в позитивне майбутнє. Якщо ж позитиву не прагнутиме моральна частина нації, майбутнє не відбудеться, на позитивні зміни марно чекати: монстр бідності і корупції легко придушить надію.
«Лупати сю скалу» можна радикальним актом з реального придушення лицемірства і відвертого обману – насамперед, публічних осіб. Досить подивитися начергову виборчу кампанію: безсоромна купівля голосів, непокарані фальсифікації, заздалегідь невиконувані обіцянки-обманки. Кандидати, як і в попередніх випадках, наобіцяли виборцям лише фінансових благ на кілька річних державних бюджетів. А на додачу – блага свободи та справедливості, які жодного разу навіть не збиралися реалізувати. Чи дивно, коли чимало «незалежних» самовисуванців,отримавши мандат, виявляються цілком залежними, щоправда, не від виборців.
Давайте поглянемо на це питання зі сторони: що примушує виборних осіб у країнах традиційної демократії виконувати свої обіцянки і не давати заздалегідьне виконуваних? Відповідь очевидна: поряд з традиціями толерантності і поваги до особи, працює цілком прозорий зовнішній примус. Його інструментом є зворотній зв’язок, який забезпечують реальна політична й економічна конкуренція, незалежна преса, потужні профспілки, експертне співтовариство, маса громадських організацій як місцевих, так і загальнонаціональних... Одне слово, те саме громадянське суспільство, яке в Україні ще в мереживних пелюшках.
Разом з тим, масовий вихід України до всесвітнього павутиння, який уже відбувся, в змозі забезпечити суспільство СУЧАСНИМИ інструментами громадянського контролю як за виборами, так і за обраними. Щодо виборів, цей процес на порядок може спростити запровадження електронного голосування. Кожен виборець отримує подібну до банківської картку, вставляє її в «банкомат»-лічильник голосів і натискає кнопку «свого» кандидата. Результати одразу ж потрапляють на сервер ЦВК. За цих обставин комісії всіх рівнів непотрібні, як і видатки на оплату роботи дільниць, а також з’являється можливість позбутися фальсифікацій на них. Хто бажає, може проголосувати навіть з мобільного телефону.
«Ідеально-матеріальний» ІМ-ефект електронного голосування безсумнівно помітний: позбавлення фальсифікацій збільшує ДОВІРУ до результату, додає ВІРИ в те, що ти дійсно впливаєш на формування представницьких органів. Зростає явка, зокрема, молоді, зменшується частка виборців, які не хочуть голосувати. Могутній оздоровчий ефект нація отримає звільненням від морального гвалтування та розбещення підкупом величезного загалу членів виборчих комісій, а з ними – і сімей, сусідів, колег: разом не менше мільйона громадян.
Ця технологія добре відома не лише з теорії, а й з практики багатьох країн взагалі й Естонії, зокрема. Чим швидше вона буде впроваджена, тим раніше розпочнеться оздоровлення суспільства, відновлення довіри до державних інституцій. Разом з тим, самого лише електронного голосування Україні явно не вистачить для запуску процесу накопичення довіри: занадто вже велика зневіра у суспільстві, наскрізь просякнутому корупцією.
Потужний імпульс може надати власна правова новація – персональний мандат (ПМ). Він забезпечить те, чого сьогодні немає: жорсткий зворотній зв’язок з виборцями. ПМ, подібно до імперативного мандату, передбачатиме реальну можливість виборця не лише віддати голос за свого обранця, а й – забрати його, якщо той зрадив обіцянкам чи сподіванням громадянина. Виборцю не треба писати листи, ходити в пікети та на демонстрації, аби висловити своє невдоволення, він за допомогою голосувального «банкомату» забирає свій голос у політично безвідповідального депутата чи партії. Або робить це з власного комп’ютера чи мобільного телефону.
Той же сервер ЦВК відображає ослаблення підтримки «неякісних» депутатів та/або партій, і за втрати критичної частки (скажімо, 20 %), обраний автоматично вибуває зі складу ради. У випадку масового відкликання голосів ЦВК без будь-яких погоджень чи дозволів ВРУ, кабміну, президента оголошує дострокові вибори, кошти на які мають передбачатися в кожному річному бюджеті.
За таких умов обман і підкуп виборця стає нерентабельним, обранців примушують пристати до чесності, результатом якої стане поступове подолання народної зневіри. Народжуватиметься віра в те, що навіть ОДИН громадянин реально впливатиме на конкретних обранців. Кожен протестуючий безпосередньо на сервері ЦВК матиме змогу пересвідчитися, що він не один. Коли/якщо громадяни переконаються, що політикум справді можна оздоровити особистим волевиявленням, епоха зневіри в суспільстві добіжить кінця. Натомість розпочнеться процес зростання ДОВІРИ до представницьких органів, до власної держави, до конкретних депутатів, до однодумців.
Збільшення довіри варто прискорювати з політичної верхівки – тоді процес природним чином почне поширюватися на всі сфери життя і на переважну частину суспільства, насамперед – на активних представників середнього класу.
Трансформація держав невідворотна
«Одне за іншими, міста Європи змінюють своєобличчя: на центральних майданах збираються сотні, тисячі людей з однією й тією ж вимогою: REAL DEMOCRATIE YA! Справжньої демократії – тут і зараз! ...Вони не закликають голосувати за ту чи іншу партію, вонизакликаютьтих, кого називають “загубленим поколінням”, до повстання.Вони не вимагаютьпросто підвищитизарплату, чищось таке матеріальне –адже це були б лише реформи. Вони вимагають дійсної зміни системи… перегляду самого фундаменту демократії….»
http://commons.com.ua/archives/10978
«Тиск на капіталізм «знизу» — це не тиск маргіналів, – застерігає авторитетний український економіст, професор Анатолій Гальчинський. – Марші протестів наприкінці минулого року в Нью-Йоркута інших містах США — це не марші 1930-х років на Вашингтон безробітних і голодних. На вулицю вийшов середній клас. Те саме можнасказати й про події в європейських столицях, а ця ситуаціявже надто серйозна. Адже наша помаранчева революція теж була революцієюсереднього класу. За оцінками «Левада-Центру», серед учасників останніхмасових виступів у Росії 70% — це люди з вищою освітою.Кожен четвертий або володіє власним бізнесом, або має підлеглих.» («Дзеркало тижня. Україна» №4, 03 лютого 2012)
Отже, капіталізм втрачає свою соціальну основу — середній клас. Він не здатен забезпечити системну переорієнтацію економіки, підпорядкувати її не опосередковано, а прямо й безпосереднь оінтересам самоствердження багатства і гідності людської особистості, її справжньої свободи. Можливості поглиблення нових параметрів свободи вибору в межах існуючих економічних відносин практично вичерпано. Екс-міністр фінансів США, а нині — професор Гарвардського університету Ларі Саммерсупевнений, що «ми стоїмо перед лицем змін в економіці,які виявляться такими ж серйозними, як булаколись індустріалізація».
Один з ключових напрямів трансформації держави прогнозував у 2010 року Джефрі Сакс, професор економіки, директорІнституту Землі при Колумбійському університеті. Він відзначив, що останнімироками світ потерпає від корпоративного шахрайства, що гроші розбещують політиків і ринки в усьому світі.«Враховуючи тісні зв'язки багатства і влади з законом, стримуватикорпоративну злочинність буде важко. На щастя, стримувати беззаконня можешвидке поширення потоків інформації. Корупція процвітаєв пітьмі, але все більше інформації виходить на світ божий за допомогою блогів тасоціальних мереж. Нам потрібен новий вид політиків, які вестимутьвиборні кампанії за допомогою вільного ІНТЕРНЕТУ, а не через платну пресу.Коли політики звільняться від пожертвувань з боку фірм, вони зможутьконтролювати корпоративні зловживання."
Цей прогноз починає справджуватися: небачена раніше активність в соціальних мережах принесла другу перемогу Бараку Обамі в боротьбі за посаду Президента, згадаймо успіх О.Навального на виборах мера Москви. З іншого боку, в багатьох ситих країнах збільшується тиск прекаріату на чинний політикум з метою кардинальних реформ традиційної держави. В США рух «Окупуймо Волл-стріт», що сформувався в соціальних мережах і восени 2011р. охопив десятки великих міст США, основні претензії висував на адресу транснаціональних корпорацій.
Маємо досить підстав очікувати, що під зростаючим тиском громадянського суспільства, яке отримало могутній засіб самоорганізації у вигляді соціальних мереж, реальне народовладдя сформується в історичному майбутньому досить швидко. Такий прогноз випливає з прискореного розвитку соціальних мереж, і знаходить підтвердження в потужній хвилі громадянського активізму. В Європі вона розпочалася навесні 2011р. в Іспанії і ніби то раптово за кілька тижнів отримала масштаби, небачені з 60-х років минулого століття.
Схема дії мережаної демократії на державному рівні вже за 5-7 років може виглядати наступним чином. Виборець знайомиться з політичною програмою політика, який викликає довіру – і саме йому делегує свій голос. Завдяки новітнім технологіям захищений голос може подаватися прямо з мобільного телефону, смартфону і т.п. З часом політик отримує тисячу, десять і більше тисяч голосів. Завдяки цьому вінчинить серйозний вплив на прийняття ключових рішень... Якщо ж, за деякий час, виборцю перестає подобатися позиція цього політика, він може відкликати свій голос, і розпоряджатися ним при ухвалі рішень сам, або ж –передати іншому обранцю. http://cdem.ru/?Page=15
Отже, Нова демократія в європейській цивілізації вже стоїть на історичному порозі: вона невідворотна тому, що розв’язує кардинальну суперечність між інформаційним суспільством, як мережевою спільнотою, та традиційною, переважно ієрархічною, конструкцією держав. Образ Нової держави, принаймні в Європі, постає досить виразно. Це мережана демократія, як народовладдя: в громадах – пряма демократія, на національному рівні – масовий контроль і безпосередня участь в державному управлінні громадянського суспільства озброєного інтернетом. http://world.pravda.com.ua/columns/2010/11/26/5601111/
Так людство 21 століття знайшло відповідь на сакраментальне запитання Ювенала: «А хто ж буде стерегти самих сторожів?»
Український варіант: гра на випередження
Якщо це так, навіщо Українінаслідувати соціально-економічну модель, яка вичерпала себе? Якщо традиційнідемократії шукають новий виток свободи та індивідуалізації, новий клас гуманізаціїфункціональних систем розвитку, чи не варто Україні вже сьогодні поставити замету рухатися ОДРАЗУ до завтрашнього образу Європи, а не до вчорашнього, як нас закликають апологети класичного капіталізму індустріальної епохи?
Вже сьогодні ми маємо зробити історичний вибір: чекати, поки технології та сусіди затягнуть нас колись до мережаноїдемократії, або ж цілеспрямованозкорегувати наявний процес. Ми можемо скористатися тим фактом, що світнаближається до чергової точки біфуркації, в момент якої аутсайдер отримує шансвирватися вперед. В епохуісторичного перелому можна і треба скористатися сприятливою можливістю здійснити марш-кидок до складу лідерів. Тоді Україна перестане без кінця гнатися за хвостом європейського потягу, ми за 10-15 років потрапимо до його складу – і не останнім вагоном. Фактично, лише такий маневр, розпочатий негайно, надає гідну,дійсно європейську ПЕРСПЕКТИВУ. Маневр, що реально провести лише у щойно (і тимчасово) відкритомукоридорі історичних можливостей. http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/8/5362611/
Прориву до дійсної демократії Україна потребує для вирішення усього пакету внутрішніх проблем, чи не першою з яких є відсутність політичної еліти. Адже національна еліта формується лише навколо Національної ідеї, у спільній праці на шляху до Української мрії. Цією мрією може стати перша в Європі держава мережаної демократії. Створити державу принципово нової конструкції – амбітна, проривна робота світового рівня. Як для українських фахівців (юристи, економісти, соціальні психологи, журналісти, фахівці ІТ), так і для усіх громадянських активістів, для кожного українця.
Національна ідея
Пропонуючи Мрію Україні, одночасно вирішуємо проблемуНаціональної ідеї. Перефразувавши відоме гасло: «Ми здобули державу для українців. Тепер треба зробити з українцівнацію». Проблема, однак, в тому, що європейські нації-держави формувалися вминулих віках, на культурно-етнічній основіти тульної народності, а жорстокі засоби і методи націотворення 18,19 і навітьпершої половини 20 століття неприйнятні для гуманного 21-го. Тобто, требапройти незнаними в історії шляхами стоплення нації від початку громадянської і поліетнічної – типової для сучасної Європи.
Маємо взяти до уваги думку Ортега-і-Гассети: «Націю не можуть об`єднати ані кров у жилах,ані перекази минулого, ані – навіть! – пам'ять про звитяги предків. Ефективнооб`єднати сучасну націю може лишеспільний проект майбутнього – не нав’язаний згори, а вистражданий іусвідомлений усіма активними громадянами». Свій Спільний Проект українці вже вистраждали, але ще не усвідомили. Він вже вистигає (в середовищігромадянських активістів), але ще неоформився і не став спільним.
Українська мрія, заснована на прозорості, на очищенні, отримає суспільнесприйняття, бо не суперечить уявленням більшості українців про Національну ідею. На думку фахівців, в її основі лежить історична місіяУкраїни: забезпечити культурну гармонізацію Заходу і Сходу. Про потребу цієї місії свідчать, як загальноєвропейські, так і суто українські, внутрішньокультурні потреби. Європейський Союз зацікавлений в максимальному порозумінні з важливою, але часом небезпечною Росією. Європа не завжди розуміє ментальну специфіку нашого східного сусіди, якого ми добре знаємо. Демократична Росія, своєю чергою, зацікавлена в спільних з ЄС проектах, але деякі з них не зможе реалізувати без сприяння і безпосередньої участі демократичної України.
Щоби виконати об’єднавчу місію, Україна має стати сильною модерною державою. Здійснити марш-кидок до мережаної демократії Україна зможе лише в тому випадку, якщо Схід і Захід придушать емоції і знайдуть досить волі та розумувідкинути маніпуляції партій-лузерів. Щоби впоратися з місією світового масштабу, українці мають стати розумними і вирішити внутрішню проблему – стоплення політичної нації 21-го століття. Усвідомити цей факт мають, передовсім, інтелектуали та громадянські активісти. http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/427-vid-ukrajinskoji-mety-nazad-do-nacionalnoji-ideji
Велика українська мета
Держава стане потужною, коли/якщо вивільнить творчу енергію громадян. Оскільки державний
устрій має відповідати соціально-економічним стосункам, мережана демократія, відповідно до світового тренду, має забезпечити максимальну прозорість економіки – разом з приватним бізнесом. Сусідні держави починають шикуватися на старт нового світового змагання – за прозорість. Адже "перша країна, яка впровадить хоча бифінансову прозорість, протягом одного покоління вирветься у світові лідери. Боце очищення. Це реальна конкуренція, це реальна творчість" http://www.glavred.info/archive/2010/12/13/091826-0.html. Кожен, хто займався підприємництвом, має таку ж думку.
Україні ніхто не заважає розпочати цей рух серед перших, і дляцього не потрібно розпочинати із залучення зовнішніх позик. В суспільствідосить людей чесних і відповідальних, здатних до співпраці і не втратившихгромадянську відповідальність. Більшість українців вважають себе боговірними. АБіблія вчить християн всіх конфесій жити по правді, і прямо попереджає: всетаємне стане відомим. Чесній людині нема чого приховувати в своїх доходах івидатках, а майже всі українці вважають себе чесними.
Українамає потужний освітній потенціал, славетні наукові школи, що ведуть родовід відвсесвітньо відомих академіків у галузі ЕОМ та кібернетики, соціологів таекономістів, щороку готує сотні сучасних програмістів. Потреба в прозоростібізнесу усвідомлена навіть вищими управлінцями, які волають про хрестовий похідза визволення економіки з-під влади "тіні". І головне: ми маємонайгострішу в Європі потребу у випереджальному очищенні. Адже Українавже доведена до краю, тоді, як ЄС може довгосперечатися, якими темпами вести реформи – бо й сьогодні, не зважаючи накризу, живе все ще досить пристойно.
Стратегія прозорості задовольнить ілібералів, і соціалістів, і націоналістів: бо в економічному зростаннізацікавлені всі. Коли спільний пиріг щедрий, його легше ділити. А черствийокраєць викликає бійку за останню крихту – і перші іскри такого конфлікту вжепобачила вся Україна. http://politiko.ua/blogpost54748
Спільний проект: кому вигідно
До майбутнього часу, коли центр політичної суб’єктності перейде до Особи,існує лише одна суспільна сила, що здатна впоратися із модернізацією країни. Цясила поки не сформувалася остаточно, але макросоціальна психологія вже зараз дозволяє її ідентифікувати. Ще півстоліття тому видатнийамериканський соціолог Мелвін Кон довів, що умови праці «білокомірцевих»найманих працівників, а також менеджерів та працедавців сприяють гнучкостіїх мислення і незалежності орієнтацій. Шкала прихильностей таких осіб показала,що прагнення особистої незалежності у них переважає прагнення багатства івлади. Це означає наявністьвнутрішнього пріоритету особистоїсвободи.
Минули десятиліття, у США запанувала інформаційна цивілізація, що суттєво змінила психологію нації, і соціолог вже наступного покоління Річард Флорида висунув нову гіпотезу – креативного (творчого) класу. До нього відкривач зарахував працівників, які створюютьнематеріальні активи, що приносять матеріальні дивіденди, — нові ідеї, нові технології і новий креативний зміст. http://world.pravda.com.ua/columns/2010/10/14/5467004/
Щоби конкретніше уявити представників творчого класу, подивимося для орієнтиру на соціологічний портрет московських протестантів на Болотній площі і проспекті Сахарова. «Портрет» отриманий в результаті аналізу двадцяти тисяч активних профилів з тематичних груп Вконтакте та Facebook. Уроджених москвичів близько 40%, інші 60% - здесятків регіонів РФ. Найбільше осіб у віці від 18 до 28. Більшість мають вищуосвіту, основні виші, які закінчили, це МГУ, ВШЭ, РГГУ, РУДН та деякі технічні.Топ факультетів за зменшенням від 7 до 2%: економічний,ІT, юридичний, історичний,менеджменту, журналістики, фізичний, механіко-математичний, психології, філологічний. Телевізор практично не дивляться, кіно качають з мережі.http://basilisklab.com/boloto-analis-posetitelei.html
"Главная задача лидеров «креативной революции» — помочь интеллектуальным работникамосознать себя как класс, имеющий свои классовые интересы и ценности...В случае применения репрессий к мирным митингующим российской властипридется столкнуться с принципиально новой революционной силой: несмотряна молодость, капитаны современных микробизнесов не просто изобретательны,но и обладают высоким организационным потенциалом: даже рядовой «фрилансер» является полноценным предпринимателеми хорошо разбирается в вопросах планирования, финансированияи организации взаимодействия с партнерами. К тому же, эти людинедостаточно богаты. В этом смысле им, как когда-то пролетариату, нечеготерять. Кроме того,в массе своей они не отягощены проблемами семьи и детей." http://newtimes.ru/articles/detail/48049?mid=55
Очевидно, що саме креативний клас забезпечує випуск духовної «продукції», стимулює і організує розвиток сучасноїекономіки, і перш за все – найновіших ІТ. Загальна чисельність цьогосуспільного шару в Україні, на думку різних експертів, складає від півтора до семи мільйонів. Поряд із внутрішнімпотягом до свободи ці люди мають пряму класову вигоду від інноваційноїмодернізації, яка в інформаційну добу лише й може вивести країну доекономічного процвітання.
Прибрати головне гальмо
Драматичним наслідком цинізму українських політиків стала штучна внутрішняворожнеча, навколо суперечностей в мовно-історичних поглядах та переконаннях. Мільйони українців на Сході й на Заході, на жаль, не усвідомили очевидного: країна, дві великі частини якої нацьковані однана одну, не може бути успішною. Адже негатив однієїсторони легко потопить найліпший проект опонентів: лише тому, що він «чужий». Підла гра на інстинктах ідентичності різних шарів народу сьогодні лежить колодою нашляху будь-якого ЗАГАЛЬНОукраїнського проекту.
Швидко загальмувати штучну ворожнечу можналише одним способом: накласти тимчасовий громадянський мораторій на публічні дебати із саморуйнівної тематики до моменту реалізаціїПроекту – спільного для Сходу і Заходу. За відомою формулою: "У насрізні політичні уподобання. Ми розмовляємо різними мовами. Але Україна у нас одна." Спочатку РАЗОМ здобудемо Україну, авже потім, в умовах дійсної демократії, повернемося до з’ясування суперечностей.
Українцям варто засвоїти Європейськутрадицію: ця цивілізація відбулася завдяки пошуку і здійсненню суспільнихкомпромісів. Європейці навчилися защемлювати інтереси обох сторін, аби відкритидорогу до СПІЛЬНОЇ праці, що гуртувала нації і просувала їх до майбутнього. Аось у східного сусіди традиція протилежна – маятникова. Протистояння триває доПОВНОЇ перемоги однієї сторони, і тоді – горе переможеним! На думку деякихросійських істориків ця властивість ментальності тягне взаємопридушеннясоціуму, «закриває» його, і не дозволяє будувати відкрите суспільство.
То ж, по ходу спільної роботи напрацюємо толерантність у спілкуванні, краще пізнаємо один одного, відключимо іноземні джерела розбрату і знайдемо механізм спокійного діалогу. Бо ж, підсвідомий страх грунтується на недовірі, а недовіра випливає з необізнаності. Отоді, можливо із залученням нейтральних посередників, і знайдемо компроміс, що грунтується на розвіюванні міфів, виключенні брутальної брехні та примарних фобій, на визнанні справедливих аргументів обох сторін. А сьогоднівсі емоційні та інтелектуальні ресурси – на Спільний Проект. http://politiko.ua/blogpost44530
Про етапи і суб’єкти процесу
Першийетап реалізації Проекту – оновлення владних інституцій,яке забезпечить реальний контрольсуспільства над державним апаратом ірозпочаток прямої участі громадян в процесах управління. Програма оновлення виробляється в соціальних мережах і передбачає погодження Візії України, Програмної заяви і тактики Оновлення. Розпочавши Програму, активісти вирішують ПАРАЛЕЛЬНО три завдання: а)гуртуються, б)створюють нові осередки, в)навчаються державному управлінню, запроваджуючи масовий контроль поточної роботи влади на місцях і в центрі. На цьому етапі головною вимогою до уряду є термінове забезпечення прозорості державного апарату і місцевих органів влади (включно із судами) – відповідно до європейських стандартів і міжнародних зобов’язань України. Першим мінімальним рівнем прозорості має стати інтернет-прозорість влади в Естонії та прозора інвентаризація майна в Грузії.
Перше і друге завдання з часом все більшою мірою будуть вирішуватися перспективним методом, цілеспрямоване використання якого для потреб громадсько-політичного розвитку запропонував молодий дослідник Валерій Явтушенко. Принциповий напрям цієї «революції смартфонів» полягає в тому, щоби забезпечити використання геопозиційної мережі та надання її учасникам можливості висловити своє ставлення до об’єкту в Реальності через миттєве повідомлення (маяк), котре буде відображатися на світовій мапі.
Маючи доступ до глобальної карти через мобільний пристрій чи стаціонарний ПК, Громадяни бачитимуть повний спектр необхідної для них інформації в найбільш прийнятному для обробки вигляді. Інформаційні маяки будуть нести різнопланову інформацію – від комерційних пропозицій до соціальних проблем. Карта матиме багатошарову структуру. Через особисте бажання Громадянина на використання певного шару для отримання інформації чи докладення зусиль буде відбуватись перетворення Реальності. Частину об’єктів Громадянин може за бажанням передавати на шари вищого рівня, для отримання суспільної підтримки чи отримання співучасників дляспільної дії в Реальності. Наприклад: неправильно (на думку Громадянина) встановлений дорожній знак буде позначений через виставлення маячку зкоординатами та повідомленням про відношення Громадянина до цього об’єктуреальності на особистому шарі та перенесений на шар Дорожнього Стану. http://www.facebook.com/groups/241490045976896/doc/316199498505950/
На першому ж етапі оновлення зрушити розпочаток вирішення проблеми національного масштабу може лише ЗАГАЛЬНОнародний рух: як колиска Нової держави і спосіб м’якого тиску на владу. Платформа руху є прийнятною для українців найширшого спектру переконань: від ліберал-демократів до соціал-демократів. Рух обмежує ідеологічну базу ЗАГАЛЬНОдемократичними рамками в напрямку мережаної демократії, яких досить для реалізації Програми оновлення іСПІЛЬНОГО досягнення української Мети. Рух формується на суто громадянській основі: поза владою, а також поза участю будь-яких партій і недемократичних громадських організацій. Учасники громадських організацій/партій беруть участь в русі на індивідуальній основі. Якщо програма партії/ГО цих активістів суперечить програмним засадам Громадянського руху, вони мають обрати одне з двох. Програма руху випливає із Стратегії і тактики, що напрацьовується із залученням бажаючих громадянин за використання сучасних засобів комунікації.
Від користувача Олександр Тертичний з 9 жовтня 2013 р. о 14:55
КОНЦЕПЦІЯ МЕРЕЖАНОЇ ДЕМОКРАТІЇ ЯК ПОЗИТИВНИЙ ФОРСАЙТ-СЦЕНАРІЙ
Тертичний Олександр Васильович, редактор сайту e-democracy.in.ua, tertychnyi@gmail.com
Секція «IT як Чинник суспільних змін: соціологічне осмислення інформаційного суспільства та його криз»
Стимули і джерела
Пропоноване дослідження створене виключно з особистої потреби отримати відповідь на сакраментальне запитання ЩО РОБИТИ?
Своєрідною контурною картою дослідження послугувала «Математична модель структурної еволюції суспільних продуктивних сил» Геннадія Повещенка і Юрія Чехового, а напрям і структуру дослідження фахівець може легко уявити з переліку науковців, чиї роботи справили вирішальний вплив на формування концепції (вибачайте, без наукових звань і посад):
- представники західних наукових шкіл Еріх Фромм, Фридріх Гаєк, Ілля Пригожин, Мелвін Кон, Френсіс Фукуяма, Ричард Флорида, Джефрі Сакс,
- українці Валерій Хмелько, Євген Головаха, Любов Бевзенко, Богдан Гаврилишин, Анатолій Гальчинський, Віктор Мусіяка,
- росіяни Ігор Яковенкo, Олександр Аузан, Ольга Криштанівська, Сергій Переслєгін, Леонід Волков і Федор Крашенніков http://sidenotes.ru/Book/Annotation/18(ОБЛАЧНАЯ ДЕМОКРАТИЯ)
Сам я лише знайшов у філософів, соціологів, соціальних психологів, економістів, маркетологів, правознавців, ІТ-фахівців, а також – у власному життєвому досвіді те, що потрібне для складання пазлу-форсайта.
Логіка пошуку
З опитувань і власного досвіду відомо, що більшість громадян України прагне змін, змін на краще. Соціологи бачать, що отримати сталий позитивний тренд країна може лише за умови кардинальної модернізації. А здійснити її здатна лише потужна соціальна сила. Такої сили сьогодні в країні немає: політологи визнають, що практично всі наявні партії виявилися лузерами, які неспроможні ні морально, ні інтелектуально надати нації стратегічну Пропозицію і очолити оновлення країни.
Якщо відкинути можливість силового захоплення влади і авторитарної модернізації, існує об’єктивна потреба започаткування руху, який має стати масовим, аби мати відповідну потужність і сталу динаміку для реалізації Проекту оновлення. Але ж, рух не може стати потужним без потужної програми. І ця програма має стати саме тою Пропозицією, яку не здатні народити чинні партії та громадські організації. Тому десятки інтелектуальних спільнот останніми роками аналізують проблему все ширше і глибше, але обгрунтованої погодженої Пропозиції досі немає.
Немає з багатьох причин, зокрема – з нехтування соціальними прогнозами. В ході дослідження виявилося, що багато аналітиків просто не знають про вищезгадану Модель структурної еволюції суспільних продуктивних сил, яка створенана основі теорії про зміну домінуючих видів виробництва українського професораВалерія Хмелька. (Виробничі відносини і суспільне виробництво життя // Вісник Київського університету. Серія філософії. — 1973. — № 7). Автор ще 1973 року показавне лише неминучість постіндустріального (тобто, інформаційного) етапу розвиткунацій, а ще й вирахував основні соціально-економічні риси ПОСТнформаційного суспільства. Дослідник дав йому попереднє визначення «людинотворче» на тій підставі, що людина стає не лише засобом, а головною метою економічного розвитку: найвигіднішим об’єктом капіталовкладень. Багато пізніше інші дослідники ввели термін «суспільство знань» (knowledge society), яким визначають схоже явище, що знаменує найвищий етап розвитку інформаційного суспільства.
Оскільки концепція пана В.Хмелька не спростована теоретично і залишається єдиним макросоціальним прогнозом, який витримав випробування часом, маємо всі підставивзяти його до уваги. Тим більше, що цей прогноз в основному відповідає ряду сучасних солідних прогнозів, зокрема – американським. Якщо Україна також прямує до людинотворчого етапу, вона спочатку має пройти шлях розвитку і вистигання інформаційного процесу, який (за підрахунками В.Хмелька) США і найбільш технологічно розвинуті держави переживають від початку століття, а ми хіба що розпочинаємо.
Україна застрягла в індустріальній фазі, і хоча останніми роками має непогані результати, відставання не зменшується, а збільшується, оскільки збільшується технологічне прискорення розвитку лідерів. Так питання «що робити?» конкретизується: чи здатна Українаподолати/скоротити соціально-технологічне відставання? Деякі солідні експерти вважають, що об’єктивні і суб’єктивні обставини ще залишають таку можливість. (Михайло Згуровський, Богдан Гаврилишин, Сергій Переслєгін, Валерій Пекар…)
На запитання яким чином це можна зробити, технократи пропонують своє бачення, економісти – своє, юристи – своє, футурологи– своє, бізнесмени – своє. Нещодавно до конструювання позитивного майбутнього долучилася й потужна Ініціатива Першого грудня, яка робить акцент на духовних засадах оновлення. Проте жодної цілісної концепії, яка би принципово відповідала на всі ключові виклики, поки що, на жаль, не маємо. А кілька концептуальних варіантів майбутнього могли би стати центрами тяжіння, які відіграють роль магнітних полюсів, об’єднають громадянських активістів на підтримку того чи іншого сценарію: посприяють акумуляції соціальної енергії, цілеспрямованості творчої діяльності.
Як моралізувати націю
Найбільші проблеми виникають з проблемами духовно-моральними, бо саме вонилежать в основі причин і наслідків бажаного оновлення країни. До цієї проблеми повернулися масмедіа, процес обговорення набуває національного масштабу. Разом з тим, оприлюднені пропозиції обмежуються переважно традиційними рекомендаціями на кшталт «треба те, треба се, треба оце». Щоправда,пізніше Ініціатива Першого грудня розпочала також публікації своїх цілком якісних «позицій», щодо, знов таки, окремих проблем країни. Так ми знову повертаємося до проблеми «галузевості», відсутності цілісності пропозицій.
Разом з тим, громадянський актив не віддає належного ключовому факту: Україна щойно досить активно увійшла до глобального інформаційного простору. 2012 рокуу віковій групі 21-45 років частка інтернет-користувачів досягла 75 %, що відповідає усередненому показнику країн ЄС. Кількість наших користувачів широкосмугового доступу до інтернету (ШСД),за данимидосліджень аналітичної компанії Point Topic (Великобританія), у другому кварталі 2012 року зросла порівняно з аналогічним періодом минулого року на 27,9 % і склала 6,8 млносіб. Загальна частка регулярних користувачів інтернетом у третьому кварталі досягла 50 % дорослого (старше 15 років) населення, тобто, зросла більш,ніж удвічі після 2008 року. Протягом лише 9 місяців 2012 року групакористувачів, старших за 55 років, збільшилася майже вдесятеро, а група 44-55 років – на 44 %.
Фахівці знають, що «світове павутиння» не лише прискорює обмін інформацією,а й надає йому іншої якості. Кожна нова сторінка в соціальній мережі, кожен новий блог – це крок до загальної ВІДКРИТОСТІ. А відкритість і невід’ємна від неї ЧЕСНІСТЬ, вочевидь стають вигідною стратегією. В умовах мережаного суспільства, до якого долучилася вже половина України, чесність поступово стає неочікуваним побічним ефектом. Нові технології створюють небачену в історії ПРОЗОРІСТЬ соціуму взагалі і приватного життя, зокрема. Після гучних публікацій Вікілікса, викриття секретних відомостей Ассанжем та повідомлень Сноудена всепроникна прозорість стала реальною наочністю. Прозорість кожного для всіх і всіх для кожного стає світовим іспитом на готовність жити по правді. Готовність будь-якої миті звітувати за ВСІ свої вчинки перед людьми і перед Б-гом. Прозорість невблаганно вимагає МОРАЛЬного очищення, бо на очах збувається біблійне «все таємне стає видимим».
Усвідомлення цього факту лише розпочинається, але вже зараз воно поступово ПРИМУШУЄ людину гальмувати перед морально сумнівними вчинками. Колись мій дід,коли я чимось засмучував батьків, показував на небо: «Господь усе бачить!» І ось уже я сам став дідом, і прочитав у мережі попередження: «Бережичесть змолоду, - так казатимуть дідусі онукам, - інакше потрапиш на Wikileaks"… А взагалі-то Ассанж допомагає намготуватися до Страшного суду. Давайте потренуємося. Бо ще й не таке буде!»
Феномен прозорості наближається до людства пропорційно технологічному прискоренню – незалежно від суб’єктивного бажання чи небажання окремих осіб, громад та націй. Уникнути технічного прогресу не вдавалося жодній спільноті: ні азійським «тиграм», ні африканським країнам, тим більше Україні. Бо цей процес є цілком природним, об’єктивним і може нас оминути лише у випадку, не дай Боже, катастрофи національного масштабу.
Поки що українські моралізатори не надають належної уваги поступу прозорості-чесності і їхнім провідникам – прихильникам прискореного розвиткуІТ-технологій. Точно так ІТ-бізнес чигає лише на прибутки, і не звертає уваги на цей, нематеріальний аспект своєї експансії. Процес інформатизації в Україні відбувається цілком ринковим, «стихійним» шляхом відповідно до реального попиту небагатого українського споживача. Лобісти інформатизації дбають про прибутки свого сектора економіки чи просто певних компаній, їхні власники і керівники зосередилися на боротьбі за преференції у владних коридорах і практично ігнорують зв’язки з громадськістю. Не бачать, що сектор має величезні можливості отримати потужну підтримку прихильників моралізації. Адже, одне лише прискорення розвитку цієї галузі додасть, нехай побічний, але ж вочевидь потужний, моральний позитив суспільству в результаті його прозоризації. Що, до речі, жодним чином не заважає традиційним шляхам і засобам моралізації.
Краще раніше, ніж пізніше (вікно можливостей спливає!) дві потужні спільноти відчують обопільний ІНТЕРЕС: їхня взаємодопомога надасть кумулятивний ефект моралізаторам, ІТ-бізнесу і усьому суспільству в цілому. А Високі Сторони, що укладуть історичну Угоду, стануть основою саме того суб'єкту модернізації/моралізації, який шукають філософи і політологи.
ІТ-технології, «п'ята влада» та філософія
Помітний вплив на моралізацію – важливий, але не єдиний аспект грунтовної зміни диспозиції особи в сучасному світі. Зміна відбувається в ХХІ столітті через наближення ПОСТінформаційного етапу розвитку суспільства. В Німеччині, наприклад, власник порталу Netzpolitik.org Маркус Бекедаль вважає, що сьогодні народжується «п'ята влада» – влада користувачів Інтернету, тобто громадянського суспільства: «Інтернет, ставши мейнстримом, розбурхав середній клас Німеччини. Для еліти це означає, що розпочинаються кардинальні зміни. Політик більше не може обмежити аудиторію, де він виступає, загнати її в чотири стіни… Еліта має навчитися спілкуванню з тією громадськістю, яка нині формується».
http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24266277.html
Таку позицію поділяють чимало поважних німецьких експертів і медіа.
Схожі процесивідбуваються по всій Європі і в Росії. Ці події захопили зненацька політичний клас і більшість політологів, хоча й були передбачені експертами, які ще до «арабської весни» виявили соціально-політичну роль соціальних мереж. Наприклад, у 2010 р. одна з відомих російських блогерів Марина Литвинович зазначала: «благодаря Интернету, социальным сетям и блогам, в России сформируется то самое гражданское общество,которое перевернет всю политическую картинку… Это все, что угодно может быть –революция, волнения гражданские… Это такая вещь, которую сложнопрогнозировать».
http://ru.globalvoicesonline.org/2010/12/01/2780/
Наявні реалії демонструють виникнення і зростання нового явища: традиційна модель ієрархічної держави в країнах розвинутої демократії вичерпується. Чинна конструкція і функції держави вже не дають змоги надавати адекватну відповідь на швидке зростання політичної суб’єктності особи.
Якщо звернутися до філософського аспекту,побачимо, що вперше у світовій історії
окрема ОСОБА отримала реальну можливість спілкуватися майже з кожним користувачем «всесвітнього павутиння» незалежно від будь-яких структур – державних, бізнесових, громадських тощо. Відтепер кожен громадянин сам може творити свою суб’єктивну віртуальну організацію: на суто власні потреби і на суто особистий смак – відповідно до своїх здібностей і можливостей. Кожен може приєднуватися до відкритої спільноти, чи виходити з неї. А масштаби такої спільноти – весь світ.
Соціальні мережі невблаганно створюють нову світову парадигму: Особа з ролі Об’єкта політичного процесу стає його Суб’єктом. На це вказує, зокрема, той факт, що в багатьох країнах традиційні партії перестали приваблювати осіб, які хочуть займатися політикою. Нині їх більше цікавлять блоги і соціальні мережі. Більшість людей, якщо не розуміють, то відчувають, що нова політика формується саме нацих майданчиках, які максимально демократично і ПРОЗОРО, об’єднують людей. На пострадянському просторі яскравим прикладом такої тенденції став відомий блогер-юрист Олексій Навальний,який під час виборів мера Москви 8 вересня 2013р. за протидії владних ресурсів, з мінімальним бюджетом, розпочавши кампанію за два місяці до виборів, набрав 27,24 % голосів, продемонструвавши, що від віртуалу до реалу – один крок.
Кардинальна зміна політичної диспозиції особи (від об’єкта до суб’єкта) стає результатом об’єктивного процесу наближення суспільства до якісно нового етапу розвитку. Саме його передбачив Валерій Хмелько, як «людинотворчий». З урахуванням перших, уже наочних проявів нової парадигми, за контроль влади (і пряму участь у її здійсненні) масово береться безпосередньо ГРОМАДЯНИН – паралельно з незалежними медіа, політичними партіями та громадськими організаціями. Громадянин, який створює, або обирає осередки спілкування і взаємодії на задоволення особистих потреб взагалі, і потребибрати участь в управлінні суспільними процесами, зокрема. Якісно нове явищеруйнує споконвічне уявлення людства: на політику (за винятком пророків) можуть впливати виключно Організації, що мають лише ієрархічні структури.
Довіра, соціальні мережі і соціальний капітал
Прийдешньому руху найперше доведеться вирішувати найбільшу «нематеріальну»проблему – зростання соціального капіталу, де ключовим фактором залишається ДОВІРА. Френсіс Фукуяма довів, що частка людей, схильних довіряти один одному, пропорційна економічному розвитку країни і навіть якості життя населення взагалі. Довіра полегшує передачу інформації, знижує витрати на примус і контроль, сприяє впорядкуванню соціального життя, визнанню соціальних відносин. Цілком зрозуміло, що без взаємної довіри не може бути солідарної співпраці, не відбудеться зростання нації, яке лише й може привнести позитивні зміни в осяжне майбутнє. Зрозуміло, що виконання цього, другого завдання, поєднане з попереднім, бо ПРОЗОРИЗАЦІЯ також сприяє підвищенню рівня довіри навіть сильніше, ніж моралізація.
Водночас, в Україні є чимало моральних осіб, але більшість з них зневірена, бо втратила віру в позитивне майбутнє. Якщо ж позитиву не прагнутиме моральна частина нації, майбутнє не відбудеться, на позитивні зміни марно чекати: монстр бідності і корупції легко придушить надію.
«Лупати сю скалу» можна радикальним актом з реального придушення лицемірства і відвертого обману – насамперед, публічних осіб. Досить подивитися начергову виборчу кампанію: безсоромна купівля голосів, непокарані фальсифікації, заздалегідь невиконувані обіцянки-обманки. Кандидати, як і в попередніх випадках, наобіцяли виборцям лише фінансових благ на кілька річних державних бюджетів. А на додачу – блага свободи та справедливості, які жодного разу навіть не збиралися реалізувати. Чи дивно, коли чимало «незалежних» самовисуванців,отримавши мандат, виявляються цілком залежними, щоправда, не від виборців.
Давайте поглянемо на це питання зі сторони: що примушує виборних осіб у країнах традиційної демократії виконувати свої обіцянки і не давати заздалегідьне виконуваних? Відповідь очевидна: поряд з традиціями толерантності і поваги до особи, працює цілком прозорий зовнішній примус. Його інструментом є зворотній зв’язок, який забезпечують реальна політична й економічна конкуренція, незалежна преса, потужні профспілки, експертне співтовариство, маса громадських організацій як місцевих, так і загальнонаціональних... Одне слово, те саме громадянське суспільство, яке в Україні ще в мереживних пелюшках.
Разом з тим, масовий вихід України до всесвітнього павутиння, який уже відбувся, в змозі забезпечити суспільство СУЧАСНИМИ інструментами громадянського контролю як за виборами, так і за обраними. Щодо виборів, цей процес на порядок може спростити запровадження електронного голосування. Кожен виборець отримує подібну до банківської картку, вставляє її в «банкомат»-лічильник голосів і натискає кнопку «свого» кандидата. Результати одразу ж потрапляють на сервер ЦВК. За цих обставин комісії всіх рівнів непотрібні, як і видатки на оплату роботи дільниць, а також з’являється можливість позбутися фальсифікацій на них. Хто бажає, може проголосувати навіть з мобільного телефону.
«Ідеально-матеріальний» ІМ-ефект електронного голосування безсумнівно помітний: позбавлення фальсифікацій збільшує ДОВІРУ до результату, додає ВІРИ в те, що ти дійсно впливаєш на формування представницьких органів. Зростає явка, зокрема, молоді, зменшується частка виборців, які не хочуть голосувати. Могутній оздоровчий ефект нація отримає звільненням від морального гвалтування та розбещення підкупом величезного загалу членів виборчих комісій, а з ними – і сімей, сусідів, колег: разом не менше мільйона громадян.
Ця технологія добре відома не лише з теорії, а й з практики багатьох країн взагалі й Естонії, зокрема. Чим швидше вона буде впроваджена, тим раніше розпочнеться оздоровлення суспільства, відновлення довіри до державних інституцій. Разом з тим, самого лише електронного голосування Україні явно не вистачить для запуску процесу накопичення довіри: занадто вже велика зневіра у суспільстві, наскрізь просякнутому корупцією.
Потужний імпульс може надати власна правова новація – персональний мандат (ПМ). Він забезпечить те, чого сьогодні немає: жорсткий зворотній зв’язок з виборцями. ПМ, подібно до імперативного мандату, передбачатиме реальну можливість виборця не лише віддати голос за свого обранця, а й – забрати його, якщо той зрадив обіцянкам чи сподіванням громадянина. Виборцю не треба писати листи, ходити в пікети та на демонстрації, аби висловити своє невдоволення, він за допомогою голосувального «банкомату» забирає свій голос у політично безвідповідального депутата чи партії. Або робить це з власного комп’ютера чи мобільного телефону.
Той же сервер ЦВК відображає ослаблення підтримки «неякісних» депутатів та/або партій, і за втрати критичної частки (скажімо, 20 %), обраний автоматично вибуває зі складу ради. У випадку масового відкликання голосів ЦВК без будь-яких погоджень чи дозволів ВРУ, кабміну, президента оголошує дострокові вибори, кошти на які мають передбачатися в кожному річному бюджеті.
За таких умов обман і підкуп виборця стає нерентабельним, обранців примушують пристати до чесності, результатом якої стане поступове подолання народної зневіри. Народжуватиметься віра в те, що навіть ОДИН громадянин реально впливатиме на конкретних обранців. Кожен протестуючий безпосередньо на сервері ЦВК матиме змогу пересвідчитися, що він не один. Коли/якщо громадяни переконаються, що політикум справді можна оздоровити особистим волевиявленням, епоха зневіри в суспільстві добіжить кінця. Натомість розпочнеться процес зростання ДОВІРИ до представницьких органів, до власної держави, до конкретних депутатів, до однодумців.
Збільшення довіри варто прискорювати з політичної верхівки – тоді процес природним чином почне поширюватися на всі сфери життя і на переважну частину суспільства, насамперед – на активних представників середнього класу.
Трансформація держав невідворотна
«Одне за іншими, міста Європи змінюють своєобличчя: на центральних майданах збираються сотні, тисячі людей з однією й тією ж вимогою: REAL DEMOCRATIE YA! Справжньої демократії – тут і зараз! ...Вони не закликають голосувати за ту чи іншу партію, вонизакликаютьтих, кого називають “загубленим поколінням”, до повстання.Вони не вимагаютьпросто підвищитизарплату, чищось таке матеріальне –адже це були б лише реформи. Вони вимагають дійсної зміни системи… перегляду самого фундаменту демократії….»
http://commons.com.ua/archives/10978
«Тиск на капіталізм «знизу» — це не тиск маргіналів, – застерігає авторитетний український економіст, професор Анатолій Гальчинський. – Марші протестів наприкінці минулого року в Нью-Йоркута інших містах США — це не марші 1930-х років на Вашингтон безробітних і голодних. На вулицю вийшов середній клас. Те саме можнасказати й про події в європейських столицях, а ця ситуаціявже надто серйозна. Адже наша помаранчева революція теж була революцієюсереднього класу. За оцінками «Левада-Центру», серед учасників останніхмасових виступів у Росії 70% — це люди з вищою освітою.Кожен четвертий або володіє власним бізнесом, або має підлеглих.» («Дзеркало тижня. Україна» №4, 03 лютого 2012)
Отже, капіталізм втрачає свою соціальну основу — середній клас. Він не здатен забезпечити системну переорієнтацію економіки, підпорядкувати її не опосередковано, а прямо й безпосереднь оінтересам самоствердження багатства і гідності людської особистості, її справжньої свободи. Можливості поглиблення нових параметрів свободи вибору в межах існуючих економічних відносин практично вичерпано. Екс-міністр фінансів США, а нині — професор Гарвардського університету Ларі Саммерсупевнений, що «ми стоїмо перед лицем змін в економіці,які виявляться такими ж серйозними, як булаколись індустріалізація».
Один з ключових напрямів трансформації держави прогнозував у 2010 року Джефрі Сакс, професор економіки, директорІнституту Землі при Колумбійському університеті. Він відзначив, що останнімироками світ потерпає від корпоративного шахрайства, що гроші розбещують політиків і ринки в усьому світі.«Враховуючи тісні зв'язки багатства і влади з законом, стримуватикорпоративну злочинність буде важко. На щастя, стримувати беззаконня можешвидке поширення потоків інформації. Корупція процвітаєв пітьмі, але все більше інформації виходить на світ божий за допомогою блогів тасоціальних мереж. Нам потрібен новий вид політиків, які вестимутьвиборні кампанії за допомогою вільного ІНТЕРНЕТУ, а не через платну пресу.Коли політики звільняться від пожертвувань з боку фірм, вони зможутьконтролювати корпоративні зловживання."
Цей прогноз починає справджуватися: небачена раніше активність в соціальних мережах принесла другу перемогу Бараку Обамі в боротьбі за посаду Президента, згадаймо успіх О.Навального на виборах мера Москви. З іншого боку, в багатьох ситих країнах збільшується тиск прекаріату на чинний політикум з метою кардинальних реформ традиційної держави. В США рух «Окупуймо Волл-стріт», що сформувався в соціальних мережах і восени 2011р. охопив десятки великих міст США, основні претензії висував на адресу транснаціональних корпорацій.
Маємо досить підстав очікувати, що під зростаючим тиском громадянського суспільства, яке отримало могутній засіб самоорганізації у вигляді соціальних мереж, реальне народовладдя сформується в історичному майбутньому досить швидко. Такий прогноз випливає з прискореного розвитку соціальних мереж, і знаходить підтвердження в потужній хвилі громадянського активізму. В Європі вона розпочалася навесні 2011р. в Іспанії і ніби то раптово за кілька тижнів отримала масштаби, небачені з 60-х років минулого століття.
Схема дії мережаної демократії на державному рівні вже за 5-7 років може виглядати наступним чином. Виборець знайомиться з політичною програмою політика, який викликає довіру – і саме йому делегує свій голос. Завдяки новітнім технологіям захищений голос може подаватися прямо з мобільного телефону, смартфону і т.п. З часом політик отримує тисячу, десять і більше тисяч голосів. Завдяки цьому вінчинить серйозний вплив на прийняття ключових рішень... Якщо ж, за деякий час, виборцю перестає подобатися позиція цього політика, він може відкликати свій голос, і розпоряджатися ним при ухвалі рішень сам, або ж –передати іншому обранцю. http://cdem.ru/?Page=15
Отже, Нова демократія в європейській цивілізації вже стоїть на історичному порозі: вона невідворотна тому, що розв’язує кардинальну суперечність між інформаційним суспільством, як мережевою спільнотою, та традиційною, переважно ієрархічною, конструкцією держав. Образ Нової держави, принаймні в Європі, постає досить виразно. Це мережана демократія, як народовладдя: в громадах – пряма демократія, на національному рівні – масовий контроль і безпосередня участь в державному управлінні громадянського суспільства озброєного інтернетом. http://world.pravda.com.ua/columns/2010/11/26/5601111/
Так людство 21 століття знайшло відповідь на сакраментальне запитання Ювенала: «А хто ж буде стерегти самих сторожів?»
Український варіант: гра на випередження
Якщо це так, навіщо Українінаслідувати соціально-економічну модель, яка вичерпала себе? Якщо традиційнідемократії шукають новий виток свободи та індивідуалізації, новий клас гуманізаціїфункціональних систем розвитку, чи не варто Україні вже сьогодні поставити замету рухатися ОДРАЗУ до завтрашнього образу Європи, а не до вчорашнього, як нас закликають апологети класичного капіталізму індустріальної епохи?
Вже сьогодні ми маємо зробити історичний вибір: чекати, поки технології та сусіди затягнуть нас колись до мережаноїдемократії, або ж цілеспрямованозкорегувати наявний процес. Ми можемо скористатися тим фактом, що світнаближається до чергової точки біфуркації, в момент якої аутсайдер отримує шансвирватися вперед. В епохуісторичного перелому можна і треба скористатися сприятливою можливістю здійснити марш-кидок до складу лідерів. Тоді Україна перестане без кінця гнатися за хвостом європейського потягу, ми за 10-15 років потрапимо до його складу – і не останнім вагоном. Фактично, лише такий маневр, розпочатий негайно, надає гідну,дійсно європейську ПЕРСПЕКТИВУ. Маневр, що реально провести лише у щойно (і тимчасово) відкритомукоридорі історичних можливостей. http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/8/5362611/
Прориву до дійсної демократії Україна потребує для вирішення усього пакету внутрішніх проблем, чи не першою з яких є відсутність політичної еліти. Адже національна еліта формується лише навколо Національної ідеї, у спільній праці на шляху до Української мрії. Цією мрією може стати перша в Європі держава мережаної демократії. Створити державу принципово нової конструкції – амбітна, проривна робота світового рівня. Як для українських фахівців (юристи, економісти, соціальні психологи, журналісти, фахівці ІТ), так і для усіх громадянських активістів, для кожного українця.
Національна ідея
Пропонуючи Мрію Україні, одночасно вирішуємо проблемуНаціональної ідеї. Перефразувавши відоме гасло: «Ми здобули державу для українців. Тепер треба зробити з українцівнацію». Проблема, однак, в тому, що європейські нації-держави формувалися вминулих віках, на культурно-етнічній основіти тульної народності, а жорстокі засоби і методи націотворення 18,19 і навітьпершої половини 20 століття неприйнятні для гуманного 21-го. Тобто, требапройти незнаними в історії шляхами стоплення нації від початку громадянської і поліетнічної – типової для сучасної Європи.
Маємо взяти до уваги думку Ортега-і-Гассети: «Націю не можуть об`єднати ані кров у жилах,ані перекази минулого, ані – навіть! – пам'ять про звитяги предків. Ефективнооб`єднати сучасну націю може лишеспільний проект майбутнього – не нав’язаний згори, а вистражданий іусвідомлений усіма активними громадянами». Свій Спільний Проект українці вже вистраждали, але ще не усвідомили. Він вже вистигає (в середовищігромадянських активістів), але ще неоформився і не став спільним.
Українська мрія, заснована на прозорості, на очищенні, отримає суспільнесприйняття, бо не суперечить уявленням більшості українців про Національну ідею. На думку фахівців, в її основі лежить історична місіяУкраїни: забезпечити культурну гармонізацію Заходу і Сходу. Про потребу цієї місії свідчать, як загальноєвропейські, так і суто українські, внутрішньокультурні потреби. Європейський Союз зацікавлений в максимальному порозумінні з важливою, але часом небезпечною Росією. Європа не завжди розуміє ментальну специфіку нашого східного сусіди, якого ми добре знаємо. Демократична Росія, своєю чергою, зацікавлена в спільних з ЄС проектах, але деякі з них не зможе реалізувати без сприяння і безпосередньої участі демократичної України.
Щоби виконати об’єднавчу місію, Україна має стати сильною модерною державою. Здійснити марш-кидок до мережаної демократії Україна зможе лише в тому випадку, якщо Схід і Захід придушать емоції і знайдуть досить волі та розумувідкинути маніпуляції партій-лузерів. Щоби впоратися з місією світового масштабу, українці мають стати розумними і вирішити внутрішню проблему – стоплення політичної нації 21-го століття. Усвідомити цей факт мають, передовсім, інтелектуали та громадянські активісти. http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/427-vid-ukrajinskoji-mety-nazad-do-nacionalnoji-ideji
Велика українська мета
Держава стане потужною, коли/якщо вивільнить творчу енергію громадян. Оскільки державний
устрій має відповідати соціально-економічним стосункам, мережана демократія, відповідно до світового тренду, має забезпечити максимальну прозорість економіки – разом з приватним бізнесом. Сусідні держави починають шикуватися на старт нового світового змагання – за прозорість. Адже "перша країна, яка впровадить хоча бифінансову прозорість, протягом одного покоління вирветься у світові лідери. Боце очищення. Це реальна конкуренція, це реальна творчість" http://www.glavred.info/archive/2010/12/13/091826-0.html. Кожен, хто займався підприємництвом, має таку ж думку.
Україні ніхто не заважає розпочати цей рух серед перших, і дляцього не потрібно розпочинати із залучення зовнішніх позик. В суспільствідосить людей чесних і відповідальних, здатних до співпраці і не втратившихгромадянську відповідальність. Більшість українців вважають себе боговірними. АБіблія вчить християн всіх конфесій жити по правді, і прямо попереджає: всетаємне стане відомим. Чесній людині нема чого приховувати в своїх доходах івидатках, а майже всі українці вважають себе чесними.
Українамає потужний освітній потенціал, славетні наукові школи, що ведуть родовід відвсесвітньо відомих академіків у галузі ЕОМ та кібернетики, соціологів таекономістів, щороку готує сотні сучасних програмістів. Потреба в прозоростібізнесу усвідомлена навіть вищими управлінцями, які волають про хрестовий похідза визволення економіки з-під влади "тіні". І головне: ми маємонайгострішу в Європі потребу у випереджальному очищенні. Адже Українавже доведена до краю, тоді, як ЄС може довгосперечатися, якими темпами вести реформи – бо й сьогодні, не зважаючи накризу, живе все ще досить пристойно.
Стратегія прозорості задовольнить ілібералів, і соціалістів, і націоналістів: бо в економічному зростаннізацікавлені всі. Коли спільний пиріг щедрий, його легше ділити. А черствийокраєць викликає бійку за останню крихту – і перші іскри такого конфлікту вжепобачила вся Україна. http://politiko.ua/blogpost54748
Спільний проект: кому вигідно
До майбутнього часу, коли центр політичної суб’єктності перейде до Особи,існує лише одна суспільна сила, що здатна впоратися із модернізацією країни. Цясила поки не сформувалася остаточно, але макросоціальна психологія вже зараз дозволяє її ідентифікувати. Ще півстоліття тому видатнийамериканський соціолог Мелвін Кон довів, що умови праці «білокомірцевих»найманих працівників, а також менеджерів та працедавців сприяють гнучкостіїх мислення і незалежності орієнтацій. Шкала прихильностей таких осіб показала,що прагнення особистої незалежності у них переважає прагнення багатства івлади. Це означає наявністьвнутрішнього пріоритету особистоїсвободи.
Минули десятиліття, у США запанувала інформаційна цивілізація, що суттєво змінила психологію нації, і соціолог вже наступного покоління Річард Флорида висунув нову гіпотезу – креативного (творчого) класу. До нього відкривач зарахував працівників, які створюютьнематеріальні активи, що приносять матеріальні дивіденди, — нові ідеї, нові технології і новий креативний зміст. http://world.pravda.com.ua/columns/2010/10/14/5467004/
Щоби конкретніше уявити представників творчого класу, подивимося для орієнтиру на соціологічний портрет московських протестантів на Болотній площі і проспекті Сахарова. «Портрет» отриманий в результаті аналізу двадцяти тисяч активних профилів з тематичних груп Вконтакте та Facebook. Уроджених москвичів близько 40%, інші 60% - здесятків регіонів РФ. Найбільше осіб у віці від 18 до 28. Більшість мають вищуосвіту, основні виші, які закінчили, це МГУ, ВШЭ, РГГУ, РУДН та деякі технічні.Топ факультетів за зменшенням від 7 до 2%: економічний,ІT, юридичний, історичний,менеджменту, журналістики, фізичний, механіко-математичний, психології, філологічний. Телевізор практично не дивляться, кіно качають з мережі.http://basilisklab.com/boloto-analis-posetitelei.html
"Главная задача лидеров «креативной революции» — помочь интеллектуальным работникамосознать себя как класс, имеющий свои классовые интересы и ценности...В случае применения репрессий к мирным митингующим российской властипридется столкнуться с принципиально новой революционной силой: несмотряна молодость, капитаны современных микробизнесов не просто изобретательны,но и обладают высоким организационным потенциалом: даже рядовой «фрилансер» является полноценным предпринимателеми хорошо разбирается в вопросах планирования, финансированияи организации взаимодействия с партнерами. К тому же, эти людинедостаточно богаты. В этом смысле им, как когда-то пролетариату, нечеготерять. Кроме того,в массе своей они не отягощены проблемами семьи и детей." http://newtimes.ru/articles/detail/48049?mid=55
Очевидно, що саме креативний клас забезпечує випуск духовної «продукції», стимулює і організує розвиток сучасноїекономіки, і перш за все – найновіших ІТ. Загальна чисельність цьогосуспільного шару в Україні, на думку різних експертів, складає від півтора до семи мільйонів. Поряд із внутрішнімпотягом до свободи ці люди мають пряму класову вигоду від інноваційноїмодернізації, яка в інформаційну добу лише й може вивести країну доекономічного процвітання.
Прибрати головне гальмо
Драматичним наслідком цинізму українських політиків стала штучна внутрішняворожнеча, навколо суперечностей в мовно-історичних поглядах та переконаннях. Мільйони українців на Сході й на Заході, на жаль, не усвідомили очевидного: країна, дві великі частини якої нацьковані однана одну, не може бути успішною. Адже негатив однієїсторони легко потопить найліпший проект опонентів: лише тому, що він «чужий». Підла гра на інстинктах ідентичності різних шарів народу сьогодні лежить колодою нашляху будь-якого ЗАГАЛЬНОукраїнського проекту.
Швидко загальмувати штучну ворожнечу можналише одним способом: накласти тимчасовий громадянський мораторій на публічні дебати із саморуйнівної тематики до моменту реалізаціїПроекту – спільного для Сходу і Заходу. За відомою формулою: "У насрізні політичні уподобання. Ми розмовляємо різними мовами. Але Україна у нас одна." Спочатку РАЗОМ здобудемо Україну, авже потім, в умовах дійсної демократії, повернемося до з’ясування суперечностей.
Українцям варто засвоїти Європейськутрадицію: ця цивілізація відбулася завдяки пошуку і здійсненню суспільнихкомпромісів. Європейці навчилися защемлювати інтереси обох сторін, аби відкритидорогу до СПІЛЬНОЇ праці, що гуртувала нації і просувала їх до майбутнього. Аось у східного сусіди традиція протилежна – маятникова. Протистояння триває доПОВНОЇ перемоги однієї сторони, і тоді – горе переможеним! На думку деякихросійських істориків ця властивість ментальності тягне взаємопридушеннясоціуму, «закриває» його, і не дозволяє будувати відкрите суспільство.
То ж, по ходу спільної роботи напрацюємо толерантність у спілкуванні, краще пізнаємо один одного, відключимо іноземні джерела розбрату і знайдемо механізм спокійного діалогу. Бо ж, підсвідомий страх грунтується на недовірі, а недовіра випливає з необізнаності. Отоді, можливо із залученням нейтральних посередників, і знайдемо компроміс, що грунтується на розвіюванні міфів, виключенні брутальної брехні та примарних фобій, на визнанні справедливих аргументів обох сторін. А сьогоднівсі емоційні та інтелектуальні ресурси – на Спільний Проект. http://politiko.ua/blogpost44530
Про етапи і суб’єкти процесу
Першийетап реалізації Проекту – оновлення владних інституцій,яке забезпечить реальний контрольсуспільства над державним апаратом ірозпочаток прямої участі громадян в процесах управління. Програма оновлення виробляється в соціальних мережах і передбачає погодження Візії України, Програмної заяви і тактики Оновлення. Розпочавши Програму, активісти вирішують ПАРАЛЕЛЬНО три завдання: а)гуртуються, б)створюють нові осередки, в)навчаються державному управлінню, запроваджуючи масовий контроль поточної роботи влади на місцях і в центрі. На цьому етапі головною вимогою до уряду є термінове забезпечення прозорості державного апарату і місцевих органів влади (включно із судами) – відповідно до європейських стандартів і міжнародних зобов’язань України. Першим мінімальним рівнем прозорості має стати інтернет-прозорість влади в Естонії та прозора інвентаризація майна в Грузії.
Перше і друге завдання з часом все більшою мірою будуть вирішуватися перспективним методом, цілеспрямоване використання якого для потреб громадсько-політичного розвитку запропонував молодий дослідник Валерій Явтушенко. Принциповий напрям цієї «революції смартфонів» полягає в тому, щоби забезпечити використання геопозиційної мережі та надання її учасникам можливості висловити своє ставлення до об’єкту в Реальності через миттєве повідомлення (маяк), котре буде відображатися на світовій мапі.
Маючи доступ до глобальної карти через мобільний пристрій чи стаціонарний ПК, Громадяни бачитимуть повний спектр необхідної для них інформації в найбільш прийнятному для обробки вигляді. Інформаційні маяки будуть нести різнопланову інформацію – від комерційних пропозицій до соціальних проблем. Карта матиме багатошарову структуру. Через особисте бажання Громадянина на використання певного шару для отримання інформації чи докладення зусиль буде відбуватись перетворення Реальності. Частину об’єктів Громадянин може за бажанням передавати на шари вищого рівня, для отримання суспільної підтримки чи отримання співучасників дляспільної дії в Реальності. Наприклад: неправильно (на думку Громадянина) встановлений дорожній знак буде позначений через виставлення маячку зкоординатами та повідомленням про відношення Громадянина до цього об’єктуреальності на особистому шарі та перенесений на шар Дорожнього Стану. http://www.facebook.com/groups/241490045976896/doc/316199498505950/
На першому ж етапі оновлення зрушити розпочаток вирішення проблеми національного масштабу може лише ЗАГАЛЬНОнародний рух: як колиска Нової держави і спосіб м’якого тиску на владу. Платформа руху є прийнятною для українців найширшого спектру переконань: від ліберал-демократів до соціал-демократів. Рух обмежує ідеологічну базу ЗАГАЛЬНОдемократичними рамками в напрямку мережаної демократії, яких досить для реалізації Програми оновлення іСПІЛЬНОГО досягнення української Мети. Рух формується на суто громадянській основі: поза владою, а також поза участю будь-яких партій і недемократичних громадських організацій. Учасники громадських організацій/партій беруть участь в русі на індивідуальній основі. Якщо програма партії/ГО цих активістів суперечить програмним засадам Громадянського руху, вони мають обрати одне з двох. Програма руху випливає із Стратегії і тактики, що напрацьовується із залученням бажаючих громадянин за використання сучасних засобів комунікації.
Щодо Концепції є зауваження: http://politiko.ua/blogpost131157
ВідповістиВидалити