Концепція 2

Вона знаходиться тут:  https://m.facebook.com/groups/241490045976896?view=permalink&id=831459623646599&ref=bookmarks

Текст, хто хоче вже тут скласти загальне враження (з не надто виразним форматом):

Як ви знаєте, наша група працює з осені 2012 року, а деякі активісти почали співпрацювали ще за два роки раніше (див. файл Від Маніфесту до української Ентелехії: 5 років роботи
https://www.facebook.com/notes/спільний-проект/від-маніфесту-до-української-ентелехії-5-років-роботи/812104025582159). Більша частина результатів зафіксована в файлах/документах групи. Проте, їхня кількість знову (після видалення другорядних текстів) наближається до двохсот, і навряд кому по силах і можливостях все це передивитися. То ж, у прикріпленому дописі https://www.facebook.com/notes/спільний-проект/єдина-візія-це-спільний-проект-українців/738939992898563 зазначено:

«Читати (і копіювати) можна все, орієнтуючись на заголовки. Разом з тим, в одній з попередніх публікацій вже були названі три ключові, ІМХО, документи:

1. Геопозиційна соціальна мережа – інструмент подолання глобального фазового бар'єру. Валерія Явтушенка (Полтава)
2. ОДЕССА электр для Реформ.docx Євгена Дьяконова (Одеса)
3. Доповідь Олександра Тертичного (Київ) на ІІ Конгресі Соціологічної асоціації України «МЕРЕЖАНА ДЕМОКРАТІЯ ЯК ПОЗИТИВНИЙ ФОРСАЙТ-СЦЕНАРІЙ»
На додачу до цього мінімуму наприкінці «Єдиної Візії…» наведений список з 12 джерел, які кожен бажаючий може переглянути.

Зараз, аби ми не ходили стежкою по другому-третьому колу, виникає потреба стисло пояснити деякі попередні висновки СП.
Що саме треба нагадувати і пояснювати, показує ґрунтовний критичний огляд Проекту Вадима Петриченка "Спільний проект". Зазирнімо всередину», що розміщений (нагадаю) серед документів групи: file:///C:/Documents%20and%20Settings/Main/Мои%20документы/В.Петриченко241215%20(6).pdf

Отже, по-перше, дякуємо досліднику за загально-позитивну оцінку СП: «маємо зазначити дуже важливу, принципову рису СП, що відрізняє його від деяких інших подібних угрупувань, рухів чи спільнот. СП працює над конкретними документами, а відтак виконує певну колективну інтелектуальну роботу, без якої наша країна у своєму розвитку не зрушить. Саме роботу.»

По-друге, огляд Вадима Петриченка демонструє саме ті, типові для нових учасників, зауваження та поради, на які надаємо пояснення, відповіді і коментарі, що структуровані та занумеровані відповідно до тексту пана Вадима (аби менше цитувати тут те, що там є):

1. Організація та інформаційні технології.
1.1 та 1.2 – вельми суб’єктивні зауваження, хоча, можливо, хтось зробить відредаговані тексти, і тоді порівняємо.
1.3 та 1.4 – цілком справедливо. Питання: хто зробить? В.Петриченко надає приклад: пропонує сайт власного виготовлення. Хто зголоситься його заповнити документами групи?
(Питання "Хто зробить?" завжди стоїть перед участниками спільноти СП, бо серед нас не було і немає жодного, хто отримав би хоч копійку за участь в цій дійсно громадській роботі.)

2. Суспільствознавство
2.1 Загальні зауваження
2.1.1 Чому демократія «мережана», а не «мережева» чи Е-дем? Якщо стисло, то так: мережА – то цілком природна структура, що формується відповідно до законів синергетики. МережИВО – це штучно-природна структура, що формується на природній основі, але за суб’єктної участі людини. Визначення "електронна демократія" по-перше, не відповідає змісту (бо залишилося від не існуючих сьогодні електронно-обчислювальних машин), по-друге, жодним чином не стосується характеристики нового предмету: мережаної структури сучасного суспільного процесу.
2.1.2 Стиль викладення матеріалу. Автор сам слушно зауважив, що «Це можна трактувати як намагання втримати інтерес більш широкої аудиторії…» ПРОТЕ не зовсім чітко/зрозуміло сформулював заперечення: «але її окремі різнородні частини критично поставляться до використання непритаманного для них стилю.» (Принагідно зауважимо, що змішування стилів – одна з потреб і ознак Нової доби :)
2.1.3 Міждисциплінарність та наукова самостійність Автор впевнений, що «не можна не побачити, що як визнати коренем проблем неналежне функціонування політичної і зокрема партійної системи, то і науковий апарат політології, зокрема партології, повинен мати певний пріоритет...» Тут важко погодитися з думкою автора, бо за комплексного аналізу суспільних процесів треба виходити, перш за все, із філософських, соціологічних та соціально-економічних аспектів. Звідсіля: неналежне функціонування політичної і зокрема партійної системи зовсім НЕ «корінь проблем», а лише наслідок модерної філософської парадигми та історично нового соціально-економічного стану/укладу, що розгорнувся світом на початку 21 століття.

Принагідно варто зауважити, що автор взагалі суттєво перебільшує сучасну роль сучасних партій взагалі, і тим більше – українських партій. Про що можна коротко почитати, наприклад, тут: Партійні півні ще гудуть http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/7156/user_id/8587.phtml

2.1.4 Структура тексту ІМХО, Надто суб’єктивне судження автора, яке не відіграє суттєвої ролі.

2.2 Логіка пошуку
2.2.1 Соціальні сили і партії, що їх презентують.
Щодо зачарованості деяких користувачів партологією в загальних рисах див. вище, а додатково маємо ще зазначити, що автор БЕЗПІДСТАВНО протиставить «аморфні в організаційному відношенні суспільні рухи партіям» і ось чому: а) автор справедливо відзначає, що суспільні сили «не формують партії, що презентували б саме широкі кола суспільства, а не окремих впливових громадян», але не помічає ЧОМУ це відбувається, і не надає пропозицій ЯК навернути суспільство назад до партій :)
2.2.2 Проекти і Проект
«Намагання підготувати єдиний цілісний Проект для нації виглядає марним» - впевнений пан Вадим. Чому? Тому, що «Не існує жодного прикладу такого окремого документу чи їх комплекту. Натомість існують і працюють партійні програми, як видається – найближчі до Проекту за призначенням. Ось приклади…» На жаль, наш критикЩЕ НЕ ПОМІТИВ головної відзнаки СП: ми готуємо піонерний Проект, яких історія не знає. Тому посилання, на минуле в цьому питанні не є аргументом. Автор також не помічає, що концепція СП зовсім НЕ ВІДКИДАЄ певної (щоправда, не вирішальної) ролі партій, а навпаки – ПЕРЕДБАЧАЄ сприяння формуванню ДІЙСНИХ партій в Україні навзамін наявним бізнес-проектам, що гальмують розвиток суспільства. Роль масового руху якраз і полягає в тому, аби збудити громадянську активність масс для здійснення Спільного проекту, ПРОТЯГОМ ЯКОГО люди наберуть знань та громадянського досвіду для створення дійсних партій. Логічним буде, якщо своєрідні фракції майбутніх ДІЙСНИХ партій сформуються спочатку в рамках ЗАГАЛЬНОдемократичної платформи. І де це написано, що ВСІ громадсько-політичні рухи є «аморфні в організаційному відношенні»?
Далі – продовження тієї ж помилки: «Задля того, аби Проект для цілої нації міг отримати легітимність, вона має стати однорідною, орієнтованою на однакові політичні цінності. Зрозуміло, цього бути не може». Таке уявлення - ознака технократичного, помилкового погляду на суспільні процеси: а) найвищий рівень легітимності в історії України на думку правників (!) отримав Майдан 2013-14 років. Він переміг не в результаті виборів, а в результаті масової героїчної підтримки Суспільства. На виборах же у нас перемагають представники не народу, а ТБ і грошей. б) Майдан зовсім НЕ БУВ однорідною спільнотою, і всі його учасники НЕ БУЛИ зорієнтованим на однакові цінності. Однаковими (у націоналістів, соціалістів і лібералів) були лише КЛЮЧОВІ цінності, чого цілком вистачило для ЄДНОСТІ ДІЙ: див. Радикалізовані європейці: цінності Євромайдану. Олексій Шестаковський. http://www.pravda.com.ua/articles/2014/01/14/7009459/
Вище розглянута перша половина зауважень В.Петриченка. Закінчення буде, якщо цього не досить, і учасники групи стануть вимагати подальшої покрокової відповіді:)